Гепатит В: чим підступний та як захистити себе • КНП "НОВОТРОЇЦЬКИЙ ЦПМД"

Гепатит В є серйозною медико-соціальною проблемою світового рівня через велику поширеність та високий рівень захворюваності з несприятливими наслідками для здоров’я, а під час війни ризик захворіти стає ще більшим через почастішання контактів з кров’ю.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2022 році 254 млн. людей були хронічно інфіковані вірусом гепатиту В; щороку реєструвалося близько 1,2 млн. нових випадків інфекції, а близько 1,1 млн інфікованих осіб померло у 2022 році, в основному від цирозу та гепатоцелюлярної карциноми (первинного раку печінки) – наслідків гепатиту В.

В Україні згідно статистики 2021 року на гепатит В захворіло майже 600 тис. осіб. Більшість про свій діагноз не знають і відповідно, не отримують належного лікування. Під медичним наглядом станом на 1 січня 2021 року перебувало лише 3,3% хворих.

На гепатит В частіше хворіють дорослі, ніж діти до 17 років – у середньому на доросле населення припадає приблизно 96% від усіх випадків HBV-інфекції, що пов’язане з введенням обов’язкової вакцинації в дитячому віці.

Властивості захворювання

Гепатит В – це вакцинокероване захворювання печінки, яке викликається ДНК-вірусом гепатиту типу В (hepatitis B virus; HBV) родини Hepadnaviridae. Джерелом інфекції є лише інфікована людина (вірусоносій). Період від моменту інфікування до перших клінічних проявів (інкубаційний період) триває в середньому 75 днів, але може варіювати від 30 до 180 днів. Хворі заразливі з середини інкубаційного періоду та протягом всієї хвороби, до звільнення організму від збудника (елімінації), а елімінація вірусу може затягуватися на невизначений час.

Потрапляючи в організм вірус відтворюється в клітинах печінки (гепатоцитах) і пошкоджує їх за допомогою власного імунітету людини – імуноопосередковано. Збудник атакує гепатоцити й імунна система, розпізнаючи в них загрозу, знищує заражені клітини печінки.

Вірус гепатиту В дуже стійкий. Він може виживати поза межами людського організму щонайменше 7 днів та весь цей час залишатися високо вірулентним і передаватися навіть за відсутності видимої крові. Понад 10 років витримує температуру -200С та виживає при нагріванні до +1000С протягом 5 хвилин. Тому для знезараження інструментів їх спочатку необхідно відмити від крові та інших рідин, а потім застосувати метод автоклавування.

Шляхи передачі вірусу

Основний шлях передачі вірусу гепатиту В через контакт з кров’ю або іншими рідинами інфікованої людини (сім’яною, вагінальною):

через контакт з інфікованою кров’ю та іншими рідинами організму – горизонтальний шлях;
від інфікованої матері до дитини під час пологів – вертикальний шлях;
під час статевого акту;
унаслідок спільного використання голок, лез для гоління, зубних щіток, інструментів для манікюру тощо;
під час хірургічних втручань;
під час стоматологічних маніпуляцій;
під час татуювання, пірсингу, шрамування та інших процедур, що пов’язані із пошкодженням шкіри та можливою кровотечею.

Хоча вірус можна виявити в слині, він не передається через поцілунки або спільне використання посуду. Також він не передається через чхання, кашель, обійми, грудне вигодовування, їжу чи воду.

До груп ризику відносять:

реципієнтів крові та тканин;
працівників медичних та рятувальних служб;
осіб, які вживають ін’єкційні наркотики;
осіб, які відбувають покарання у закладах позбавлення волі;
військових;
осіб, які мали статеві стосунки з людиною, інфікованою вірусом гепатиту В;
працівників комерційного сексу.

Люди з цукровим діабетом 1 або 2 типу через користування глюкометрами, пальцевими пристроями або іншим обладнанням, таким як шприци або інсулінові ручки та через можливий контакт з інфікованою кров’ю, також мають підвищений ризик зараження гепатитом B .

Клінічна картина

Існують два сценарії розвитку подій при інфікуванні вірусом гепатиту типу В. В першому випадку, інфекція може бути гострою – короткочасна і важка. В другому випадку, інфекція переходить в хронічну стадію, яка нагадує про себе протягом життя.

Гостра форма гепатиту В – це короткочасне захворювання, яке виникає протягом перших 6 місяців після контакту з HBV. Близько половини дорослого населення з гострим гепатитом В не будуть мати жодних симптомів. Інша половина може мати як легку форму захворювання, яка не потребує госпіталізації, так і більш важку з лікуванням в стаціонарі.

У приблизно 1-2% осіб з гострою інфекцією зустрічається фульмінантний гепатит (гостра печінкова недостатність). Це стан, коли печінка починає дуже швидко відмовляти протягом кількох днів або тижнів. Летальність при розвитку фульмінантного гепатиту складає приблизно 75%, а основним методом лікування є трансплантація печінки.

Зазвичай хворі на гострий гепатит В повністю одужують. Імунна система самостійно справляється з вірусом з його наступною елімінацією (зникненням) з крові та виробленням антитіл (формуванням стійкого імунітету) до майбутньої інфекції. Але у 10% захворілих симптоми будуть тривати більше 6 місяців і гепатит В перейде в хронічну форму. Це відбувається, бо імунітет знищує уражені клітини печінки, а на їх місці формуються нові. Вірус атакує і їх, процес триває по колу. Як наслідок цього, у хворих виникають серйозні проблеми зі здоров’ям, включаючи пошкодження печінки, цироз, рак печінки та навіть смерть. Ще однією небезпечною особливістю хронічного гепатиту В є те, що його симптоми можуть розвиватися десятиліттями і бути схожими на симптоми гострої інфекції та вчасно не діагностуватися. Тому якими б серйозними не були наслідки гострої фази захворювання, але найбільший рівень інвалідизації та летальності має саме хронічна стадія хвороби. Приблизно 1 з 5 людей з хронічним гепатитом В помирає від нього.

Також пацієнти з хронічною формою гепатиту В стають «неактивними» носіями вірусу. Носії частіше передають вірус іншим людям. Більшість носіїв є заразними — тобто вони можуть поширювати гепатит В — протягом усього життя.

Основні симптоми гепатиту В включають:

відчуття сильної втоми;
головний біль;
легку лихоманку;
постійну нудоту;
шлунково-кишкові розлади з діареєю або блюванням;
втрату апетиту та ваги;
біль або дискомфорт у правій частині живота під грудною кліткою;
біль у суглобах;
потемніння сечі;
світлий або знебарвлений стілець;
жовтяницю (пожовтіння шкіри та очей) – основна ознака ураження печінки (зазвичай вона з’являється після того, як інші симптоми починають зникати і триває від 1 до 3 тижнів);
збільшення печінки.

Ці симптоми є характерними для більшості інших захворювань, що в свою чергу ускладнює вчасну діагностику та лікування гепатиту В.

Особливості захворювання у дітей

Немовлята, які захворіли на гепатит В, в основному будуть мати безсимптомний перебіг хвороби, але вона є особливо небезпечною в цьому віці. За статистикою, у близько 90% дітей, інфікованих протягом першого року життя, у 25-50% дітей інфікованих у віці від 1 до 5 років та у 5-10% осіб, інфікованих HBV після 5 років хвороба буде прогресувати в хронічну форму з усіма її негативними наслідками. Вважається, що 25% дорослих, інфікованих HBV у дитинстві, можуть передчасно померти від гепатоцеллюлярної карциноми (ГЦК) або цирозу печінки (ЦП). Саме тому вагітним важливо вчасно діагностувати гепатит В за допомогою спеціального тесту та, якщо він виявиться позитивним, розпочати постконтактну профілактику новонародженому (вакцина та імуноглобулін проти гепатиту В). Профілактика майже завжди працює, якщо дитина отримує її швидко та своєчасно.

Діагностика гепатиту В

Діагностика гепатиту В неможлива лише на підставі симптомів захворювання. Для підтвердження чи спростування діагнозу необхідно провести спеціальний аналіз крові – швидкий діагностичний тест або здати венозну кров в лабораторії, який виявляє присутність в крові поверхневого антигену гепатиту В – HbsAg. Наявність HbsAg свідчить про носійство вірусу (гострий чи хронічний гепатит).

У разі підтвердження інфікування, для прогнозування подальшого перебігу хвороби і вибору тактики лікування, призначається аналіз на антиген HBeAg і антитіла до антигену анти-HBe. При важкій формі протікання захворювання додатково ще призначають дослідження на антитіла до вірусу гепатиту D (дельта).

Профілактика гепатиту В

Універсальним методом профілактики захворювання на гепатит В є вакцинація. ВООЗ рекомендує вакцинувати всіх дітей грудного віку протягом 24 год. після народження. В Україні для вакцинації проти вірусного гепатиту B застосовують рекомбінантну вакцину «ЕУВАКС B»/EUVAX B.

Схема вакцинації складається з введення 3-х доз вакцини: перша доза вводиться в першу добу життя; друга доза – в 2 місяці; третя доза – в 6 місяців (0-2-6). Якщо дитина не була вакцинована вчасно, то вакцинація проводиться за схемою 0-1-6, тобто друга доза проводиться через місяць після введення першої, третя доза – на 6 місяць.

Після повного курсу вакцинації (3-х доз) у більш ніж 95% дітей та дорослих виробляються захисні рівні антитіл та формується довічний імунітет. Щеплення входить до обов’язкових, закуповується державою та є безоплатним для дітей до 18 років.

До 2002 року вакцинація проти гепатиту В не входила до календаря обов’язкових щеплень, тому народжені до цього періоду, скоріш за все, не отримували вакцину і знаходяться в зоні ризику інфікування. Тому людям, які народилися до 2002 року варто проконсультуватися у свого лікаря і, в разі відсутності імунізації, зробити щеплення з власної ініціативи. Дорослі можуть придбати вакцину в аптеках.

Вакцина проти гепатиту В є безпечною та ефективною. Вона рекомендована всім немовлятам при народженні та дітям до 18 років. І оскільки кожна людина в певній мірі ризикує, усі дорослі повинні серйозно подумати про отримання щеплення проти гепатиту B для захисту від хронічного захворювання печінки, якому можна запобігти. Особливо її необхідно зробити дорослим, які живуть з діабетом, і тим, хто має високий ризик зараження через роботу, спосіб життя, життєві обставини чи країну народження.

Вакцина проти гепатиту B також відома як перша «протиракова» вакцина, оскільки вона запобігає гепатиту B, головній причині раку печінки в усьому світі.

Завдяки вакцинації проти гепатиту В захворюваність на вірусний гепатит серед населення України зменшилася з 26,2 на 100 тис. населення у 1991 році до 3,3 в 2017 році.

Поширенню вірусу гепатиту В також можна запобігти дотримуючись наступних правил:

уникати контакту з кров’ю;
уникати випадкових статевих актів та завжди користуватися презервативом;
ніколи не ділитися персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;
використовувати тільки стерильні інструменти для пірсингу і татуювання;
вагітним з діагностованим гепатитом В слід проконсультуватися з лікарем про методи профілактики передачі вірусу дитині.

У разі виникнення ситуації, де людина ймовірно могла заразитися вірусом гепатиту В, слід обов’язково і швидко звернутися до лікаря. Існують методи екстреної постконтактної профілактики, які можуть захистити. Зробити їх можна протягом 24 годин після можливого інфікування.

Лікування

Більшість людей в гострій стадії хвороби одужують без лікування за допомогою власної імунної системи, але в разі прогресування захворювання застосовують спеціальні противірусні препарати та імуномодулятори. Вони не можуть вилікувати від гепатиту В, але можуть зменшити вірусне навантаження і, відповідно, зменшити вплив вірусу на печінку. Також рекомендовано виключити алкоголь та дотримуватись спеціальної дієти. У важких випадках захворювання показана трансплантація печінки.

Хворі на гепатит В можуть жити повноцінним життям, мати сім’ю. Проте важливо, щоб усі люди, які перебувають у близькому контакті з хворою людиною, були щепленими.

Посилання на використанні джерела:

Ірина Сергієнко, лікар педіатр